Аналіз скасування судових рішень, ухвалених Великоолександрівським районним судом та переглянутих в апеляційному порядку в 2013 році

Аналіз

скасування судових рішень, ухвалених Великоолександрівським районним судом

та переглянутих в апеляційному порядку в 2013 році.

За 2013 рік в апеляційному порядку було оскаржено 59 рішень по цивільним справам, розглянутих Великоолександрівським судом, із них 6 змінено та 6 скасовано, що відповідно на 15 оскаржених і 3 змінені справи більше, та на 6 скасованих менше, ніж за той же період 2012 року, в якому було переглянуто 44, скасовано 12 та змінено 3 справи.

Аналіз апеляційного оскарження рішень В.Олександрівського суду в цивільних справах за 2013 рік, показує, що 50% скасованих рішень – це рішення про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди, а 50% - рішення про визнання та встановлення юридичних фактів.

Підставами для скасування рішень Великоолександрівського районного суду були:

1. Невідповідність висновків суду обставинам справи.

o        Громадянка Б., подала апеляційну скаргу, посилаючись  на  неповне з’ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими та невідповідність обставинам справи висновків ухвали Великоолександрівського районного суду від 23 квітня 2013 року, якою по цивільній справі за позовом Приватного підприємства “Т.І.К.” до громадянки Б. про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, шляхом виселення та відшкодування завданої шкоди, було частково задоволено заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на все майно, що належить громадянці Б. у тому числі на її квартиру. Апеляційний суд, вивчивши обставини справи, прийшов до висновку, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви особи, яка бере участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням цих заходів. На ці роз’яснення суд першої інстанції уваги не звернув, не пересвідчився, що відповідач є засновником приватного підприємства, не перевірив його права та обов’язки як засновника та працівника підприємства на перебування в нежитлових приміщеннях. Ухваливши в оскаржуваній ухвалі забезпечити позовні вимоги шляхом зобов’язання громадянки Б. на час судового розгляду звільнити нежитлові приміщення, ухвалив рішення без розгляду справи по суті, що стало підставою для скасування ухвали В.Олександрівського районного суду Апеляційним судом Херсонської області.

o        12.09.2012 року громадянка С. звернулася в суд з позовом до відділу освіти Високопільської районної державної адміністрації, Архангельської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 18.10.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 13.01.2011 року, позивачці було поновлено строк звернення до суду, скасовано наказ №77-к від 14.09.2006 року про її звільнення з роботи та поновлено на посаді вчителя фізкультури Архангельської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Високопільського району. Стягнено з районного відділу освіти середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік в сумі 5884 грн. На виконання рішення суду наказом №114-к від 22.10.2010 року відділу освіти Високопільської районної державної адміністрації громадянку С. було поновлено на посаді вчителя фізичної культури Архангельської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Проте, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2011 року рішення Високопільського районного суду від 18.10.2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 13.01.2011 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи рішенням Високопільського районного суду від 8.05.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 11.06.2012 року, в задоволенні позову громадянки С. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено. Рішення набрало законної сили. У відкритті касаційного провадження позивачці було відмовлено. Оскільки трудові відносини з громадянкою С. відділом освіти Високопільської районної державної адміністрації були продовжені наказом по відділу освіти №114-К від 22.10.2010 року виданим на виконання рішення Високопільського районного суду від 18.10.2010 року, яким позивачку було поновлено на роботі, та яке після його виконання скасоване, а при новому розгляді справи з задоволенні позову їй було відмовлено, то суд І інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про те, що вимоги громадянки С. про поновлення на роботі підлягають задоволенню, а відділу освіти необхідно скасувати наказ №114-К від 22.10.2010 року, яким було поновлено громадянку С. на роботі після звільнення. Це рішення є помилковим, оскільки на підставі цього наказу позивачка була допущена до роботи та працювала вчителем фізкультури Архангельської загальноосвітньої школи з 22 жовтня року по 14 серпня 2012 року, їй виплачувалася заробітна плата. Цей наказ був підставою для внесення запису до трудової книжки щодо поновлення позивачки на попередній роботі. Відділ освіти Високопільської районної державної адміністрації правильно прийшов до висновку, що звільнення позивачки з роботи повинно бути проведено на підставі наказу керівника відділу освіти Високопільської районної державної адміністрації, виданого згідно з ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 11.06.2012 року, якою залишено в силі рішення Високопільського районного суду від 8.05.2012 року про відмову позивачці в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі. Та обставина, що в наказі №60-к від 14.08.2012 року є посилання на звільнення по п.4ст.40 КЗпП України, тобто зазначається підстава, за якою було звільнено позивачку з роботи наказом №77-к від 14.09.2006 року, не може бути підставою для поновлення громадянки С. на роботі, в задоволенні позову, якій при повторному розгляді справи відмовлено, а може бути лише підставою для внесення відділом освіти виправлення в наказ з метою правильного його формулювання. За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивачку звільнено з роботи за прогули, вчинені нею в 2006 році, не відповідає обставинам справи. Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, у разі звільнення без законної підстави. Оскільки звільнення позивачки з роботи проведено на законних підставах та відповідно до фактичних обставин, що склалися, то рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15 березня 2013 року було скасоване Апеляційним судом з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

2. Порушення норм матеріального та процесуального права.

o        Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 липня 2013 року було визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Новокалузької  сільської ради В.Олександрівського району Херсонської області, без номера та дати, укладеного між позивачкою В. та приватним підприємцем С., зареєстрований 27.10.2011 року у відділі Держкомзему Великоолександрівського району Херсонської області. Не погоджуючись із рішенням суду громадяни С. та Б., в інтересах громадянина С. подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили його скасувати. В ході апеляційного розгляду позивачка В. подала заяву про відмову ви позову в зв’язку з досягненням домовленості із відповідачем С. щодо подальшого використання на умовах оренди відповідачем належної позивачці земельної ділянки площею 10,19 га розташованої на території Новокалузької сільської ради Великоолександрівського району та отриманням нею орендної плати за весь строк дії договору оренди. Таким чином, рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 липня 2013 року було скасовано Апеляційним судом Херсонської області.

o        Ухвалою Великоолександрівського районного суду від 07 листопада 2013 року задоволена заява громадянки Д. про вжиття заходів забезпечення позову до громадянина Д. не чинити перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням магазину та бару в с. Нова Калуга Великоолександрівського району Херсонської області, який позивач просить визнати об’єктом спільної сумісної власності подружжя. В апеляційній скарзі громадянин Д. просив скасувати цю ухвалу суду І інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, Апеляційний суд прийшов до висновку, що забезпечуючи позов шляхом зобов’язання громадянина Д. не чинити перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням магазину та бару в с. Нова Калуга Великоолександрівського району Херсонської області, який позивачка просила визнати об’єктом спільної сумісної власності подружжя, суд фактично вирішив спір по суті без розгляду справи. За змістом ст.ст.151,153 ЦПК України та відповідно до роз’яснень, наданих у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», суддя не вправі до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі здійснювати будь-які дії щодо підготовки справи до судового розгляду, зокрема, забезпечувати позов. Таким чином, ухвала Великоолександрівського районного суду від 07 листопада 2013 була скасована Апеляційним судом з постановленням нової ухвали про відмову в забезпечені позову.

o        Громадянин Д., подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення Великоолександрівського районного суду від 08 квітня 2013 року, яким по цивільній справі за його позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, у задоволенні позовних вимог було відмовлено, та постановити нове, яким його позов задовольнити. Апеляційний суд, вивчивши обставини справи, прийшов до висновку, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. Визнання ж права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину позивачем не було підтверджено належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки, як виходить з позовної заяви та пояснень позивача, він взагалі не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Якщо нотаріусом було обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Таким чином, враховуючи обставини справи та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, позивачу необхідно було доводити, а суду встановлювати не лише факт належності права власності заповідача на житловий будинок, а й факт прийняття спадщини позивачем та звернення ним до нотаріальної контори з відповідною заявою. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Оскільки позивач після смерті громадянина З. не прийняв спадщину, до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини у встановленому порядку з відповідною заявою у встановлений законом строк не звернувся та відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину відсутня, колегія суддів Апеляційного суду вирішила, що позивачем було неправильно обрано спосіб захисту свого права, а позовна заява не мала бути задоволена як передчасно заявлена. Враховуючи, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, та відмовив в задоволенні позову з підстав ненадання позивачем доказів на підтвердження права власності заповідача на житловий будинок, рішення Великоолександрівського районного суду від 08 квітня 2013 року було скасоване, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову громадянина Д.

За результатами вивчення практики скасованих судових рішень та їх аналізу, можна зробити висновок, що судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області в основному правильно застосовують норми матеріального та процесуального права. Разом з тим в їх роботі трапляються й помилки, з метою недопущення яких у майбутньому, судді постійно працюють над поліпшенням роботи при розгляді цивільних справ. Після проведеного аналізу скасованих судових рішень, судді Великоолександрівського суду більше уваги приділяють вивченню матеріалів та обговоренню норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню під час вирішення спірних питань при розгляді кожної цивільної справи у точній відповідності з законом і у встановлені строки. Про це свідчить також і позитивна тенденція у зменшенні кількості скасованих рішень за 2013 рік вдвічі, у порівнянні з аналогічним періодом 2012 року.

Заступник керівника апарату

В.Олександрівського районного суду                                                                            А.О. Волокітін