Аналітична довідка
причин скасування судових рішень ухвалених Великоолександрівським районним судом
та переглянутих в апеляційному порядку в 2012 році.
За 2012 рік в апеляційному порядку було переглянуто 44 рішення по цивільним справам, розглянутих Великоолександрівським судом, із них 12 скасовано та 3 змінено, що відповідно на 25 оскаржених, 9 скасованих та 1 змінену справу більше, ніж за той же період 2011 року, в якому було переглянуто19, скасовано 3 та змінено 2 справи.
Аналіз апеляційного оскарження рішень В.Олександрівського суду в цивільних справах за 2012 рік, показує, що 67% оскаржених рішень – це рішення про стягнення заборгованості та інших грошових коштів, а 33% - рішення про визнання та встановлення юридичних фактів.
Підставами для змінення рішень Великоолександрівського районного суду були:
1. Помилки в резолютивній частині рішення.
o Так, у лютому 2012 року до суду звернувся громадянин Ч. з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки Ч. 14000 доларів США, про що остання написала розписку. Рішенням судді Великоолександрівського районного суду від 11 квітня 2012 року позовні вимоги громадянина Ч. задоволено. У поданій апеляційній скарзі відповідачка Ч. просила скасувати рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначила, що в резолютивні частині має зазначатись сума стягнення в національній валюті. Це зазначав у своїх позовних вимогах і позивач. Прийнявши вказані обставини до уваги, суд апеляційної інстанції задовільнив скаргу апелянтки частково, ухваливши змінити рішення суду І інстанції, зазначивши в резолютивній частині стягнення на користь позивача 112000 гривень замість 14000 доларів США.
2. Помилки при визначенні суми боргу.
o Так, у січні 2012 року громадянка С. звернулася до суду з позовом до громадянки Г. про стягнення боргу за розписками з відсотками у розмірі 25400 гривень та про відшкодування судових витрат. Рішенням Великоолександрівського суду від 05 липня 2012 року було поновлено строк звернення до суду з питання стягнення боргу за договором позики, стягнуто з громадянки Г. на користь громадянки С. 25400 гривень боргу та судові витрати 1136,80 гривні, на користь держави з відповідачки стягнуто 108,30 гривні судового збору. В апеляційній скарзі на рішення суду відповідачка з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду просила його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки в рахунок повернення боргу в сумі 3960 гривень нею було передано позивачці пенсійну банківську карту, згідно якої позивачка отримала грошові кошти у розмірі 10300 гривень, розмір і порядок повернення сплати процентів, визначений розпискою, не відповідає встановленим вимогам. Апеляційна скарга була задоволена частково, ухваливши змінити рішення Великоолександрівського суду від 05 липня 2012 року, в частині визначення розміру стягнення, зменшити суму стягнення у відшкодування боргу з 25400 гривень до 8640 гривень з наступних підстав. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції на підставі матеріалів та пояснень сторін прийшов до правильного висновку про те, що поміж сторонами склалися правовідносини за договорами позики, врегульовані положеннями ст ст. 1046-1049 ЦК України та розписками, які відповідачкою було порушено. Разом з тим судом не було прийнято до уваги, що за умовами розписок проценти в розмірі 10 відсотків боржником мали сплачуватися не щомісячно, а за користування кредитними коштами протягом 3 місяців, розписка від 04 вересня 2008 року має виправлення в сумі позики, яке в ній належним чином не оговорене, відповідно слід прийняти за дійсну суму боргу за вказаною розпискою в 2600 гривень, яка вбачається в первинному її тексті та визнається відповідачкою. На підставі наведеного, судом першої інстанції сума боргу відповідачки за умовами розписок була визначена помилково, рішення суду в частині розміру стягнення було змінено та зменшена сума з 25400 гривень до 8640 гривень, в решті залишено без змін.
o Подібні помилки були допущені і при розгляді ще одної справи, зокрема на початку 2012 року, до Великоолександрівського районного суду звернувся міжрайонний прокурор з позовом в інтересах громадянки Т. до громадянки С. про стягнення заборгованості по орендній платі. Рішенням суду позов задоволено. Стягнуто з громадянки С. на користь громадянки Т. 3322,22 гривень заборгованості по сплаті орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 07.03.2008 року і 214,60 гривень судового збору на користь держави. В апеляційній скарзі відповідач просила змінити рішення суду в частині стягнення заборгованості по орендній платі з 3322,22 грн. на 1661,11 грн. та в частині стягнення судового збору з 214,60 грн. на 107,30 грн. посилаючись на нез'ясованість фактів справи. Колегія суддів апеляційного суду встановила, що згідно листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 05.03.2012 року № 12-08/607 оціночною вартістю землі (паю) 9,09 Га становить 110740,80 гривень, орендна плата 3% становить 3322,22 гривень. Проте згідно договору оренди земельної ділянки укладеного між громадянкою С. та громадянкою Т., площа орендованої території становить 0.5 паю 4,22 Га, тому і оціночна вартість і орендна вартість землі становитиме 1/2 від загальної оцінки землі. Таким чином рішення Великоолександрівського суду було змінене шляхом зменшення суми орендної плати, що повинна бути стягнена з відповідача на користь позивачки.
Підставами для скасування рішень і направлення справ на новий розгляд до Великоолександрівського районного суду були:
1. Невідповідність висновків суду обставинам справи.
o Так, за позовом громадянки С., Високопільським районним судом Херсонської області 18 жовтня 2010 року ухвалено рішення, яким позивачку було поновлено на посаді вчителя фізичної культури в Архангельській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 13 січня 2011 року апеляційна скарга на вказане рішення була відхилена, а рішення суду І інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2011 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 08 травня 2012 року позивачу було відмовлено в поновлені на роботі, та її апеляційна скарга 11 червня 2012 року була залишена без задоволення апеляційним судом Херсонської області. Після виходу позивача на роботу, 14 серпня 2012 року її звільнили згідно п.4 ст.40 КЗпП України на підставі вказаної ухвали апеляційного суду Херсонської області. У вересні 2012 року громадянка С. звернулася до суду із новим позовом до тих же відповідачів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, вважаючи, що її звільнення наказом від 14 серпня 2012 року є незаконним. Ухвалою Високопільського районного суду Херсонської області від 01 жовтня 2012 року, у зв'язку з неможливістю утворити новий склад, справу передано на розгляд до Великоолександрівського районного суду Херсонської області. Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херронської області від 13 листопада 2012 року провадження в справі за позовом громадянки С. до відділу освіти Високопільської районної державної адміністрації, Архангельської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, про поновлення на роботу, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди закрито на підставі п.2 ч.І ст.205 ЦПК України. У своїй апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, та невідповідність їм висновків суду, просила вказану ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відділу освіти просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу залишити без змін, як таку, що відповідає вимогам закону. Апеляційний суд задовільнив скаргу громадянки С. з наступних підстав. Закриваючи провадження у вказаній справі, Великоолександрівський суд виходив з того, що позивачка знову звернулась до суду з аналогічним позовом до тих же сторін, про той самий предмет із тих самих підстав, по якому 08 травня 2012 року Високопільським районним судом Херсонської області вже було прийняте рішення, яке після ухвали апеляційного суду Херсонської області від 11 червня 2010 року набрало законної сили. Проте з матеріалів справи вбачається, що сторони у справі одні і ті ж, однак змінилися підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Так, по попередній цивільній справі позивач просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.09.2006 року та відшкодувати моральну шкоду у зв'язку із звільненням 14.09.2006 року. А в даній цивільній справі вона просила суд поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.08.2012 року та відшкодувати моральну шкоду, у зв'язку із звільненням 14.08.2012 року. Таким чином, Великоолександрівським судом при постановленні ухвали неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права. Тому, апеляційна скарга була задоволена, ухвала скасована, а справа повернута для продовження розгляду.
2. Порушення норм матеріального та процесуального права.
o Так, у березні 2012 року громадянка Н. звернулася до суду з позовом до громадянок С., Г., Б. та Чкалівської сільської ради В.Олександрівського району про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішенням В.Олександрівського районного суду від 21 травня 2012 року позов громадянки Н. задоволено у повному об'ємі. Не погоджуючись з рішенням суду громадянка Б. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати. В письмових запереченнях на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції позивачка просила її відхилити. Апеляційним судом скарга була задоволена, а рішення Великоолександрівського районного суду від 21 травня 2012 року скасоване з наступних підстав. Задовольняючи позов громадянки Н., районний суд виходив з доведеності факту родинних стосунків між позивачкою та померлим громадянином С. і що вона не знала про наявність у нього земельної частки (паю), що є поважною підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Однак колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що Великоолександрівський суд неправильно застосував норми матеріального права з порушенням норм процесуального права. Як стало відомо з матеріалів справи, 19 квітня 1997 року помер громадянин С., якому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХС №134497 належить земельна частка (пай) розміром 10,6 га умовних кадастрових гектарах (а.с. 9,10). Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, яка регулює спірні правовідносини, визначається, що спадкоємець прийняв спадщину; якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном; якщо він подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Однак, позивачка у жодний із встановлених законом способів не прийняла спадщину після смерті громадянина С. Згідно до ч.1 ст.550 ЦК УРСР, строк для прийняття спадщини, встановлений ст.549 ЦК УРСР, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску поважними. З огляду на зазначене, позивачкою невірно обрано спосіб захисту не визнаного права - підставу позовних вимог. Посилання позивача на ч.3 ст.1272 ЦК України є неправильним, оскільки спірні правовідносини не регулює, тому рішення суду мало бути скасуване, в т.ч. і у частині встановлення факту родинних відносин, оскільки його встановлення пов'язано з визначенням додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у задоволенні якого слід було відмовити. Рішення Великоолександрівського районного суду від 21 травня 2012 року було скасоване, та постановлено ухвалити нове, яким у задоволенні позову громадянки Н. було відмовлено за необґрунтованістю.
o Громадянка Ш., подала апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення Великоолександрівського районного суду від 11 червня 2012 року, яким по цивільній справі за позовом громадянки Ш. до громадянина Ф. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, у задоволенні її позовних вимог відмовлено. Апеляційний суд, вивчивши обставини справи, прийшов до висновку, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Частиною 2 ст.15 визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 тього ж Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно, до закону. У тексті договору оренди землі, укладеного між позивачкою та відповідачем, відсутня умова договору щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, яка є істотною відповідно до закону. Ця обставина виявилась підставою для визнання договору оренди недійсним, а відтак і для задоволення позовних вимог громадянки Ш. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 червня 2012 року було скасовано, та ухвалено нове рішення, яким договір оренди земельної ділянки площею 5,90 га, укладений 21 жовтня 2005 року між громадянкою Ш. та приватним підприємцем Ф., та зареєстрований 09 квітня 2009 року, був визнаний недійсним.
o Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05 липня 2012 року позовні вимоги громадянки З. до її колишнього чоловіка З. про визнання будинку та господарських споруд спільною сумісною власністю були задоволені. Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач З. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог. Як роз'яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох. Під час розгляду справи в апеляційній інстанції, допитаний судово-будівельний експерт Салтиков О.С. пояснив, що оцінка вартості об'єкту на час укладення шлюбу між сторонами і на час його розірвання проводилась за різними підходами. У зв'язку із цим експерт дав роз'яснення про те, що питома вага збільшилась на 27%. З них за рахунок робіт по ремонту і переобладнанню на 15%, а за рахунок збільшення загальної площі будинку - на 12%. За таких обставин, не можна вважати, що будинок в смт. В. Олександрівка Херсонської області істотно збільшився у своїй вартості, а відповідно і те, що він створений за рахунок спільної праці та коштів подружжя. Отже, рішення Велико-олександрівського районного суду від 05 липня 2012 року було скасоване і ухвалено нове, яким відмовлено громадянці З. у задоволенні позову.
o Ухвалою голови Великоолександрівського районного суду Херсонської області, розглянуто заяви суддів Великоолександрівського райсуду про самовідвід, і справа передана на розгляд ло Високопільського районного суду Херсонської області для розгляду по суті. В апеляційній скарзі громадянин І., на підставі довіреності в інтересах громадянина Р. просив скасувати зазначену ухвалу, як незаконну і постановлену з порушенням норм цивільно-процесуального права, справу направити до Великоолександрівського райсуду для проведення судового розгляду. З матеріалів справи колегії суддів апеляційного суду стало відомо, що справа за результатами розподілу надійшла та знаходилась в провадженні судді Хомик І.І., яка заявила самовідвід і передала справу на повторний перерозподіл, після чого, за результатами автоматичного розподілу справа надходила послідовно суддям Коваль В.О., Дічаковій Т.І. та Гальцовій А.Ф., які також подавали заяви про самовідвід. В зв'язку з тим, що після задоволення самовідводів суддів Великоолександрівського районного суду Херсонської області неможливо утворити новий склад сулу, голова зазначеного суду Коваль В.О., ухвалою від 20.02.2012 року задовольнив заяви суддів про самовідвід та передав справу на розгляд до Високопільського районного суду Херсонської області. За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що по справі порушено порядок встановлений процесуальним законодавством для вирішення питання про відвід (самовідвід) та передачу справи на розгляд до іншого суду. Оскільки вказаних повноважень голова суду не має, а останній суддя із складу Великоолександрівського районного суду, в провадженні якого знаходилась дана справа, не вирішив це питання в передбаченому законом порядку. Таким чином, ухвала Великоолександрівського суду була скасована з передачею питання на новий розгляд.
o Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 8 лютого 2012 року стягнено з громадянина Б. в користь ТОВ «Торгпродукт» 3320 грн. понесених витрат на правову допомогу, 840 грн витрат, пов'язаних з поїздками до суду та 70 грн. судових витрат. В апеляційній скарзі на рішення суду позивач Б. посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність позивачем необґрунтованості його дій з приводу заявленого ним позову, порушення норм матеріального і процесуального права. ТОВ «Торгпродукт» заявивши вимогу про компенсацію понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом справи за позовом Бурі В.В. до ТОВ «Торгпродукт» про розірвання договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з невиплатою орендної плати протягом трьох років, не довело в процесі розгляду справи, що витрати, пов'язані з цим розглядом, понесені внаслідок необґрунтованих дій громадянина Б. щодо заявленого ним позову про розірвання договору оренди земельної ділянки та не надало суду належного документа на підтвердження цих фактів. За таких обставин колегією суддів апеляційну скаргу громадянина Б. було задоволено, рішення суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Торгпродукт» відмовлено. Оскільки вимоги ТОВ «Торгпродукт» задоволенню не підлягали, то відповідно і апеляційну скаргу товариства, подану на рішення суду від 8 лютого 2012 року було відхилено.
За результатами вивчення практики скасованих судових рішень та їх аналізу, можна зробити висновок, що судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області в основному правильно застосовують норми матеріального та процесуального права. Разом з тим в їх роботі трапляються й помилки, з метою недопущення яких у майбутньому, судді постійно працюють над поліпшенням роботи при розгляді цивільних справ. Після проведеного аналізу скасованих судових рішень, судді Великоолександрівського суду більше уваги приділяють вивченню матеріалів та обговоренню норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню під час вирішення спірних питань при розгляді кожної цивільної справи у точній відповідності з законом і у встановлені строки.
Заступник керівника апарату
В.Олександрівського районного суду А.О. Волокітін
_03_03.png)
