Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
За 2021 рік, слідчими суддями Великоолександрівського районного суду Херсонської області було розглянуто 11 клопотань. Із них:
Із цієї кількості, два клопотання про застосування тримання під вартою, було повернуто прокурору Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, одне (про скасування арешту майна) повернуто заявникові, а інші вісім клопотань були задоволені повністю.
З наведених даних вбачається, що слідчі судді за результатами розгляду
клопотань у 72,73% випадків частіше приймали рішення про задоволення (у тому числі часткове задоволення) вимог, заявлених у клопотаннях, а повернення у зв’язку із недодержанням заявниками процесуальних вимог відбулося у 27,27% випадків.
Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є проведення такої слідчої (розшукової) дії, як обшук житла чи іншого володіння особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Обшук проводиться з метою виявлення і фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення або майна, добутого в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (ст. 234 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 234 КПК України, для отримання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи слідчий, за погодженням з прокурором, або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Відповідно до ч. 4 ст. 234 КПК України, клопотання про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння розглядається у суді в день його надходження. Аналіз судової практики не виявив випадків порушення слідчими суддями строків розгляду клопотань про обшук.
Як приклад, слідчим суддею Великоолександрівського районного суду Херсонської області було розглянуто клопотання слідчого про проведення обшуку подвір’я та всіх житлових і нежитлових будівель і приміщень домоволодіння громадянина Т., з метою відшукання та вилучення зброї, засобів ураження, патронів для стрільби з автоматичної вогнепальної зброї та інших аналогічних предметів, що мають значення для розслідування кримінального провадження та в подальшому можуть бути використанні як речові докази.
В судовому засіданні слідчий своє клопотання підтримав та пояснив, що зберігання предметів кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 КК України, є прихованим злочином, а тому тільки проведення обшуку надасть можливість підтвердити або спростувати вказаний факт.
Заслухавши слідчого, дослідивши клопотання та матеріли, додані до нього, слідчий суддя задовільнив клопотання з наступних підстав:
Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що це було б дієвим заходом збирання доказів.
Відповідно до ст. 233 КПК України проникнення до житла чи іншого володіння особи є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.
Так, слідчий звернувся до суду із клопотанням про проникнення до житла чи іншого володіння особи, у якому зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин С. через незачинені вхідні двері проник до приміщення літньої кухні домоволодіння, належного громадянину Я., де з корисливих мотивів таємно викрав майно вартістю 300.00 грн., яке в подальшому продав, чим завдав потерпілому Я. матеріального збитку на вищевказану суму. В ході проведення подальшого досудового розслідування виникла необхідність в проведенні слідчої (розшукової) дії, а саме слідчого експерименту з С., який на місці вчинення злочину, тобто на території домоволодіння, мав показати на важливі для досудового розслідування факти, які є необхідними для перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та прийняття в ньому остаточного процесуального рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 КПК України, слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, має здійснюватись лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, яке розглядається в порядку, передбаченому КПК України, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.
З урахуванням підстав, викладених у мотивувальній частині ухвали, слідчий суддя прийшов до висновку надати дозвіл та задовільнив клопотання щодо проникнення до житла з метою проведення слідчого експерименту з підозрюваним С.
Статтею 159 КПК України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Згідно з ст.160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу (листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, що представляє клієнта у зв’язку з наданням правової допомоги, та додані до них об’єкти). Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
Так, ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду від 19 січня 2021 року було задоволено три клопотання слідчого слідчого відділення Великоолександрівського відділення поліції Бериславського відділу поліції ГУНП в Херсонській області про надання дозволу на доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, а саме до інформації, яка знаходиться у володінні трьох операторів мобільного зв’язку: ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» та ПрАТ «Київстар». Всі три клопотання були заявлені по одному й тому ж кримінальному провадженню та по одному клопотанню щодо кожного оператора відповідно. У клопотаннях зазначено, що з метою отримання інформації, що може бути використана як доказ, виникла необхідність отримання дозволу на доступ до інформації про з’єднання абонентів мобільного рухомого стільникового зв’язку, отримати яку іншим шляхом не представляється можливим.
Слідчий суддя дослідивши клопотання та його матеріали, заслухавши думку слідчого, прийшов до висновку що, дійсно, для можливості отримання доказів на підтвердження повідомлення заявника, встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та особи правопорушника у слідчого виникла необхідність в отриманні інформації щодо зв’язку абонентів оператора мобільного зв’язку ПрАТ «Київстар», що є обґрунтованим та дієвим засобом збирання доказів. Також, відсутні дані, які б свідчили про можливість отримання вказаних доказів іншим чином за умови перебування вищевказаної інформації у статусі таємниці охоронюваної законом та за умови відсутності інших джерел отримання відповідної інформації. Таким чином, надання слідчим тимчасового доступу до вказаних речей і документів дало б можливість ознайомитись з наявними у мобільних операторів матеріалами та зробити їх копії, а отже отримати у своє розпорядження докази, які підлягають подальшій оцінці слідчим в межах розпочатого кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку задовільнити клопотання.
У главі 15 КПК не визначено строк, протягом якого слідчий суддя має розглянути клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.
Однак, враховуючи зміст положень ч.6 ст.9 КПК України, правильним є розгляд клопотання не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду.
Під час аналізу встановлено, що всі вищезазначені клопотання розглянуті були невідкладно, а отже у встановлені КПК України строки.
Відповідно до ч.7 ст.163 КПК України слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
Також по цьому ж вищезазначеному провадженню, слідчий суддя задовільнив ще одне клопотання слідчого про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, розкриття банківської таємниці, та вилучення (здійснення їх виїмки) інформації про банківські картки та карткові рахунки АТ «Ощадбанк».
В обґрунтуванні зазначеного клопотання старший слідчий вказав, що до чергової частини Великоолександрівського ВП Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області надійшла заява потерпілої М. про те, що 12.10.2020, невстановлена особа, шляхом шахрайства, під приводом продажу кросівок на сторінці shoeemarket у додатку для обміну фотографіями та відеозаписами із елементами соціальної мережі Instagram в інформаційній мережі Internet, заволоділа грошовими коштами в сумі 599 гривень, перерахованими з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» в якості оплати за замовлений товар на банківську картку АТ «Ощадбанк». Потерпіла замовлений товар не отримала.
За даним фактом відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. У зв’язку з викладеним, з метою перевірки показань потерпілого, до матеріалів кримінального провадження необхідно долучити відомості про рух грошових коштів по всім банківським карткам та картковим рахункам АТ «Ощадбанк», оформлених на ім’я громадянина П., які у подальшому могли бути необхідні для використання як доказів вчинення злочину.
Дослідивши клопотання та матеріали додані до нього, заслухавши думку слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку, задовільнити клопотання, так як дані, які свідчать про можливість отримання вказаних доказів іншим чином за умови перебування вищевказаної інформації у статусі таємниці, охоронюваної законом (банківської таємниці) відсутні, так само як і інші джерела отримання відповідної інформації.
Таким чином, на думку слідчого судді, надання дозволу на розкриття банківської таємниці, тобто надання слідчому дозволу до вказаних речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, може допомогти отримати докази по кримінальному провадженню, що є дієвим заходом збирання доказів.
Згідно зі ст.164 КПК України, в ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути зазначено:
1) прізвище, ім’я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів;
2) дата постановлення ухвали;
3) положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу;
4) прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів;
5) назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ;
6) розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів
зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом;
7) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;
8) положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.
Під час проведення аналізу встановлено, що слідчі судді дотримуються вимог закону щодо належного оформлення ухвал, і вказані процесуальні документи відповідають вимогам КПК України щодо форми та змісту, містять належне обґрунтування висновків, посилання на норми кримінального процесуального закону, що регулюють відповідні правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. Відповідно до вимог КПК арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
15.01.2021 в провадження слідчого судді Великоолександрівського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого слідчого відділення Великоолександрівського відділення поліції Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області, про арешт майна.
Того ж дня, ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду це клопотання задоволено та накладено арешт на вилучені предмети, схожі на вогнепальну зброю, набої до вогнепальної зброї та вибухові пристрої.
Варто зазначити, що ці предмети були вилучені під час проведення обшуку домоволодіння, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Великоолександрівського районного суду, у громадянина Т., про що згадувалось ще на початку цього аналітичного узагальнення.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що вилучене майно, про яке йде мова у клопотанні слідчого, відповідно до ст. 98 КПК України має значення речових доказів, так як доводить обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 КК України. З метою збереження речового доказу, а також уникнення настання негативних наслідків для досудового розслідування у вигляді втрати речового доказу, виникла необхідність накладення арешту на вказане майно з залишенням його на зберіганні у сторони обвинувачення, яка його вилучила, що слідчий суддя врахував, як дієві заходи доказування у кримінальному провадженні.
Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову, також і цивільний позивач.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У даному випадку порушень з боку слідчого не було, так як клопотання було подано наступного дня після вилучення майна, а саме 15.01.2021 року.
Згідно ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Так, ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду від 28 серпня 2020 року було накладено арешт на вилучений в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2020 року транспортний засіб – мотоцикл марки «YAMAHA».
Постановою слідчого СВ Великоолександрівського відділення поліції Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області від 28.12.2020 року кримінальне провадження було закрито у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.
До суду звернувся громадянин Ш. з клопотанням, в якому просив зняти арешт з його майна, а саме з мотоцикла марки «YAMAHA» та повернути йому як власнику.
Оскільки за результатами проведеного досудового розслідування кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з чим подальшої необхідності у арешті майна та його збереженні як речового доказу немає, відпала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя, з метою недопущення порушення майнових прав заявника, як власника арештованого майна – мотоцикла марки «YAMAHA», задовільнив клопотання Ш., скасувавши арешт його майна.
Згідно норм КПК України судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК України), з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України правильним є застосування зазначеного правила і до розгляду клопотань та скарг, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом.
Відповідно висновків Верховного Суду у справі № 487/7605/19 від 22.04.2020 року територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Нормами ст. 38 КПК України органом досудового розслідування є зокрема слідчі підрозділи органів Національної поліції.
Фактичне місцезнаходження структурного підрозділу органу досудового розслідування є визначальним фактором для вирішення питання щодо місця розгляду слідчим суддею як клопотань про накладення арешту на майно, так і клопотань про скасування арешту на майно.
Як приклад, слідчим суддею Великоолександрівського районного суду було повернуто заявнику Г. клопотання про скасування арешту майна по матеріалам кримінального провадження, накладеного 13.05.2020 року ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області.
Слідчий суддя керувався тим, що оскільки на дату звернення з клопотанням про скасування арешту на майно, орган досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на смт Велика Олександрівка, перебував у структурі Бериславського районного ВП ГУНП в Херсонській області, то вказане клопотання вже не підлягало розгляду суддею Великоолександрівського районного суду Херсонської області.
Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається якщо, така не підлягає розгляду в цьому суді.
За вказаних обставин, клопотання Г. про скасування арешту майна було повернуто з роз’ясненням про те, що він може повторно звернутись до слідчого судді місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а саме Бериславського районного суду Херсонської області.
Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вже зазначалось на початку цього аналітичного узагальнення, за минулий період 2021 року, на розгляд слідчих суддів Великоолександрівського районного суду надійшло два клопотання про застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Обидва вони були повернуті прокурору Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області. При винесенні ухвал про повернення, слідчі судді керувались тим, що обвинувачені особи в судове засідання для участі в розгляді клопотання не були доставлені, а місце їх перебування не встановлено. Таким чином, зазначені обставини робили неможливим розгляд клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З проведеного аналізу відмов слідчих суддів у задоволенні клопотання про застосування запобіжних заходів вбачається, що прокурори не у всіх випадках дотримуються вимог КПК.
За минулий період 2021 року клопотання щодо продовження строку досудового розслідування до Великоолександрівського районного суду Херсонської області не надходили. У зв’язку з цим, провести аналіз практики розгляду клопотань цієї категорії немає можливості.
У 2021 році в практиці Великоолександрівського районного суду Херсонської області випадків апеляційного оскарження ухвал, винесених за результатами розгляду клопотань вищезазначених категорій, не було.
У зв’язку з тим, що за вказаний період в провадженні суду було лише 11 клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та досудового розслідування, а також у зв’язку з тим, що під час їх розгляду проблемних або спірних питань не виникало, висвітлити їх в даному аналітичному узагальненні немає можливості.
За наслідками проведеного аналізу виявлено системний підхід суддів до тлумачення норм КПК України, які використовуються під час розгляду клопотань зазначених категорій. Крім того, проведене узагальнення дає підстави стверджувати, що слідчі судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області при розгляді вказаних клопотань дотримуються встановленого розділом ІІ Кримінального процесуального кодексу України порядку обрання, зміни та скасування заходів забезпечення кримінального провадження, практика є однозначною, прийняті за результатами розгляду клопотань ухвали в достатній мірі мотивовані та обґрунтовані, а зауважень, недоліків чи порушень вимог чинного законодавства, не встановлено.
_03_03.png)
