Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На виконання листа Херсонського апеляційного суду було проведено узагальнення судової практики щодо розгляду Великоолександрівським районним судом Херсонської області клопотань про обрання, продовження, зміну та скасування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту за 2018 рік та І півріччя 2019 року.
В ході досудового розслідування, за клопотанням слідчого, яке узгоджене з прокурором, слідчим суддею вирішуються питання про застосування таких особливих заходів забезпечення кримінального провадження як запобіжні заходи.
За період 2018 та І півріччя 2019 року суддями Великоолександрівського районного суду Херсонської області було розглянуто 81 клопотання стосовно запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту. Зокрема:
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
Під час розгляду слідчим суддею клопотань про обрання запобіжних заходів, перевіряється наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазвичай, мотивація таких клопотань містить посилання на наявність ризиків, передбачених зазначеною статтею КПК, із обґрунтуванням та наведенням обставин, що дають підстави зробити такий висновок, а також підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: рапортами реєстрації повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, заявами про вчинення кримінального правопорушення, показаннями потерпілих осіб, протоколами обшуків, показаннями свідків, показаннями підозрюваних осіб та іншими матеріалами кримінального провадження. Окрім дослідження сукупності доказів, які знаходяться у матеріалах клопотань та їх взаємозв'язку, реалізовується також і право заслухати свідка.
12 лютого 2018 року в судовому засіданні по справі №650/1394/17 прокурор заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого на 60 діб посилаючись на те, що на час розгляду справи ризики передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а отже це необхідно за для запобігання їх настанню. Захисник обвинуваченого та обвинувачений заперечили проти продовження строку тримання під вартою. Захисник просив встановити відносно обвинуваченого домашній арешт з огляду на те, що він має постійне місце проживання, відповідну реєстрацію та добру репутацію. Проаналізувавши доводи прокурора, викладені у клопотанні та дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про недоведеність прокурором наявності ризиків передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України на наявності яких він наполягає. Суду не надано доказів того, що обвинувачений переховувався від слідства або намагався переховатись до його затримання, готувався до цього або готується перебуваючи під вартою. В судовому засіданні були допитані свідки та потерпіла і вони таких фактів не повідомляли. Письмові докази відсутні, відповідні аргументи суду не наведені. Однак, разом із тим, суд визначив встановленим ризик щодо можливості впливу обвинуваченого на потерпілу, з огляду на її покази, надані нею у попередніх судових засіданнях, згідно яких вона побоюється обвинуваченого, який під час досудового розслідування погрожував їй з метою змусити не розповідати про випадки побиття ним дітей потерпілої раніше, і те, що це робив саме він. Суд вирішив, що наявність даного ризику в сукупності з обставинами за якими обвинуваченому пред'явлено обвинувачення на підставі вагомих доказів про вчинення ним злочину, йому загрожує, у разі визнання винуватим, покарання у виді позбавлення волі до десяти років, він є молодим та здоровим, не має постійного заробітку, тобто матеріально не забезпечений, обвинувачується у вчиненні злочинів відразу щодо двох неповнолітніх осіб, свідчить про наявність підстав для продовження щодо нього раніше встановленого запобіжного заходу з метою запобігання зазначеному ризику. Крім того, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою. З огляду на наведене, оцінивши в сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого перешкодити встановленню істини у справі, забезпечення виконання ним процесуальних рішень, суд вирішив за доцільне, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», принципу правової визначеності, продовжити дію раніше визначеного запобіжного заходу в межах строку, визначеного законом. Доводи захисника, про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який обмежився усними поясненнями, не переконали суд у можливості зміни запобіжного заходу на більш м'який, адже захисник не повідомив жодних обставин, які б спростовували доводи суду з цього приводу.
Отже, слідчими суддями клопотання про застосування запобіжних заходів задовольняються у тому разі, якщо під час їх розгляду було доведено наявність зазначених ризиків, які обґрунтовують обрання саме того запобіжного заходу, на який було посилання у клопотанні і обґрунтовано унеможливлюють застосування більш м’якого.
У 2018 та І півріччі 2019 року обвинувачуваними особами та захисниками було подано до суду 14 клопотань про зміну тримання під вартою на більш м’який захід. Однак, дослідивши матеріали клопотання, врахувавши тяжкість вчинених злочинів, особисту характеристику обвинувачуваних, їх соціальні зв’язки, а у переважній більшості випадків відсутність таких зв’язків, суд приходив до висновку, що для забезпечення виконання покладених на обвинувачених осіб процесуальних обов’язків, найправильнішим варіантом буде залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін.
Так, 17 грудня 2018 року в судовому засіданні по справі № 650/111/18 прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого на 60 діб, посилаючись на те, що на даний час не опитані свідки кримінального правопорушення і обвинувачений, маючи більш м’який запобіжний захід, може вплинути на достовірність та повноту їх показів в суді. У свою чергу, обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання, і просили обрати більш м’який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт. Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновків, що розгляд клопотань учасників має відбуватися за нормами глави 18 КПК України з обґрунтуванням наявності ризиків у кримінальному провадженні та необхідності подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За змістом ч. 3 ст. 199 КПК України підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, які на час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою не зменшились. Перевіривши наведені прокурором обставини та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про доведеність ризику щодо можливості вчинення обвинуваченим впливу на потерпілу та свідків по справі. Суду не було наведено доказів, які можуть свідчити про можливість застосування до обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу, а отже, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, та позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя. Таким чином, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого було задоволено судом.
Що ж до зміни домашнього арешту на більш м’який запобіжний захід, то клопотань такої категорії за вказаний період не надходило.
У переважній більшості, всі клопотання про обрання запобіжних заходів, що надходили від слідчого, прокурора в цілому відповідали вимогам статті 184 КПК України, в тому числі і щодо їх змісту. Однак, при цьому, у 7 випадках підозрювана або обвинувачена особа в судове засідання для участі в розгляді клопотання не була доставлена, а місце її перебування не було встановлено. Зазначені обставини унеможливлювали розгляд клопотань про застосування запобіжного заходу, а тому 6 із них було повернуто прокурору (у тому числі по одному прокурор сам звернувся до суду з заявою про відкликання), і ще одне – повернуто до слідчого відділення.
Так, 12.09.2018 року до Великоолександрівського районного суду Херсонської області від слідчого слідчого відділення Великоолександрівського відділення поліції Бериславського відділу поліції ГУНП в Херсонській області надійшло клопотання по справі №650/1548/18 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного. При цьому підозрювана особа в судове засідання для участі в розгляді клопотання не була доставлена, місце перебування її не встановлено, а постановою слідчого від 02.04.2013 року в порядку ст. 281 КПК України її оголошено в розшук. Вказані вище обставини унеможливлювали розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, і тому за рішенням суду воно підлягало поверненню.
Також, 16.11.2018 року до Великоолександрівського районного суду Херсонської області надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальній справі № 660/1120/18 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України. Однак, начальник Нововоронцовського відділу Бериславської місцевої прокуратури звернувся до суду з заявою про відкликання даного клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ознайомившись з заявою про відкликання даного клопотання суд, виходячи із принципу диспозитивності кримінального судочинства, дійшов висновку про необхідність задоволення заяви начальника Нововоронцовського відділу Бериславської місцевої прокуратури про відкликання клопотання і, за рішенням суду, зазначене клопотання було йому повернуто.
За період 2018 та І півріччя 2019 року в практиці суду зафіксований один випадок обрання запобіжного заходу відносно окремої категорії осіб. Так, у справі №650/1241/18 відносно обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тимчасового тримання під вартою на період його етапування та доставлення до Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня». Такі міри були обумовлені тим, що відповідно до висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 22.06.2018 року обвинувачений з травня 2017 року страждає хронічним психічним захворюванням в формі параноїдної шизофренії. Під час скоєння кримінального правопорушення він був психічно хворим і не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У нього виявлені характерні для «параноїдного» варіанта шизофренічного патопсихологічного симптомокомплексу порушення особистісно-мотивувальної та операціональної сфер мислення, внаслідок чого він не міг правильно приймати дійсність і давати відносно неї правильні свідчення, не міг розуміти фактичний зміст своїх дій та керувати ними. А тому до обвинуваченого згідно експертних рекомендацій та клопотання прокурора було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу надання психіатричної допомоги із суворим наглядом в примусовому порядку із застосуванням тимчасового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на період його етапування.
Відповідно до ст.186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання. Слідчими суддями Великоолександрівського районного суду вживаються всі необхідні заходи для своєчасного розгляду клопотань, тому всі матеріали розглянуті без порушення строків розгляду. Фактів зловживання сторонами своїми правами з метою затягування часу розгляду клопотання також зафіксовано не було.
На протязі 2018 та І півріччя 2019 року в практиці Великоолександрівського районного суду Херсонської області випадків апеляційного оскарження рішень про взяття під варту в залі суду на виконання обвинувального вироку не було.
В ході проведеного узагальнення встановлено, що проблемних питань у слідчих суддів Великоолександрівського районного суду при розгляді клопотань щодо застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою або домашнього арешту не виникало, тим більше, що такі заходи не є новелою кримінального судочинства.
Отже, як видно із судової практики розгляду клопотань вказаної категорії, лише за наявності безсумнівних доказів та фактів, суд виносить відповідні вмотивовані рішення. Також, суддями беруться до уваги норми статей 177 Кримінального процесуального кодексу України, де визначено перелік ризиків, при яких слідчий суддя може застосовувати відповідні запобіжні заходи. Тому, під час розгляду клопотань такої категорії особливих складнощів у Великоолександрівського районного суду Херсонської області не виникало.
Прес-служба суду
_03_03.png)
