Про нагляд за роботою та приватним життям суддів

Згідно оновленого закону «Про судоустрій і статус суддів», діяльність суддів контролюватимуть щонайменше 10 органів. Небезпечними можуть виявитись і норми статті «Моніторинг способу життя судді», яка з’явилася в останній редакції акта. Разом з тим деякі важливі деталі, котрі стосуються нагляду за суддями, причаїлися в «непомітних» положеннях суддівського закону.

Одним із гасел кожної судової реформи, які за останні 15 років проводилися в нашій країні, було зменшення впливу на суддів та збільшення гарантій їхньої незалежності.

Нині наголос робиться саме на необхідності постійного «сканування» як професійної діяльності, так і приватного життя володарів мантій.

Так, думка про суддів формуватиметься на основі суддівського досьє, в якому, крім звичної декларації про майно, доходи і витрати, міститимуться ще два нові документи: декларації доброчесності та родинних зв’язків. А от поповнюватимуть досьє інформацією органи, які й контролюватимуть роботу та приватне життя законників.

Безперечно, головними «наглядачами» за суддями залишаться Вища кваліфікаційна комісія суддів (надалі - ВККС) та Вища рада правосуддя (надалі - ВРП). Саме на їхню вимогу може проводитися моніторинг способу життя служителів Феміди, передбачений новою редакцією закону «Про судоустрій і статус суддів». Така ревізія відбуватиметься для встановлення рівня життя судді, відповідності наявного в нього та членів його сім’ї майна одержаним доходам.

До речі, після законодавчих змін у руках Вищої ради правосуддя опиниться багато механізмів контролю за Фемідою. Адже її повноваження значно розширяться: вона отримає деякі функції ВККС та Ради суддів і гратиме першу скрипку в житті судової влади. Так, ВРП впливатиме й на фінансові питання. Звичайно, головним розпорядником коштів держбюджету, призначених для забезпечення діяльності всіх судів, окрім Верховного, так і залишиться Державна судова адміністрація. Однак відтепер видатки на утримання судів передбачатимуться з урахуванням пропозицій ВРП, яка, до речі, призначатиме очільника ДСАУ (до внесення змін до закону ця функція належала до повноважень РСУ). І ще: хоча судова адміністрація й продовжуватиме встановлювати кількість суддів у певній установі, свої дії вона погоджуватиме, знову ж таки, з Радою, а не із «самоврядниками».

Крім цих установ, діяльність суддів контролюватимуть ще й сторонні. Так, принаймні ще рік до повноважень Президента належатимуть питання утворення, реорганізації та ліквідації судів (потім такі дії зможе реалізувати тільки парламент, прийнявши відповідний закон), а впродовж двох років глава держави відатиме переведенням суддів.

Сьогодні досьє будь-якого володаря мантії вважатиметься неповним без інформації Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції: саме ці органи мають підтвердити або ж спростувати те, що суддя є доброчесним. Крім того, до «збірника» суддівських документів мають увійти й відомості від Національної поліції, СБУ та інших органів, під пильним оком яких перебувають судді.

На сьогодняшній день, реформатори створили ще один новий орган — Громадську раду доброчесності (ГРД), яка прийде на допомогу ВККС, якщо та не зможе розібратися, чи відповідає суддя критеріям професійної етики. Цим самим легалізувавши громадський контроль за суддями та задовольнили бажання активістів бути причетними до судової реформи.

Разом з тим і до внесення змін до суддівського закону громадськість не була позбавлена можливості стежити за роботою представників Феміди. Так, будь-яка фізична чи юридична особа має право надавати кваліфкомісії наявну в неї інформацію щодо претендентів на посаду судді. Крім цього, можна поскаржитися до ВККС на його поведінку чи надати певні відомості під час його кваліфоцінювання.

До того ж сама ВККС має широкі повноваження щодо отримання інформації, яка стосується як кандидатів у судді (в рамках проведення спецперевірки), так і тих, хто вже розглядає справи: комісія направляє запити до НАБ, СБУ, Нацполіції, різних міністерств тощо. Тож, очевидно, ВККС самотужки може зібрати всі потрібні дані для досьє. Тому більшість фахівців не бачить необхідності в появі такого органу, як ГРД.

Так, рада доброчесності допомагатиме ВККС під час кваліфоцінювання. Підставами ж для його призначення є, по-перше, заява самого судді (кандидата) про намір пройти перевірку на профпридатність, у тому числі для участі в конкурсі. По-друге, рішення ВККС про призначення оцінювання судді у випадках, визначених законом (наприклад після накладення дисциплінарного стягнення).

Однак законодавець дозволив громадськості стежити за суддями не тільки під час кваліфоцінювання, а постійно. Так, у законі є стаття щодо регулярного оцінювання суддів, мета якого — «виявлення індивідуальних потреб судді щодо вдосконалення, стимулювання його до підтримання кваліфікації на належному рівні та професійного зростання».

Його можуть проводити викладачі Національної школи суддів, інші судді відповідної установи шляхом анкетування. Крім цього, суддя може заповнювати анкету самооцінки. Також, четвертим суб’єктом проведення регулярного оцінювання є громадські об’єднання, які стежитимуть за роботою судді у залах засідань.

Законодавець передбачив: такі структури мають право організовувати незалежне оцінювання роботи судді у відкритих засіданнях. Його результати вони фіксуватимуть в анкеті, в якій буде міститися інформація про тривалість розгляду справи, дотримання володарем мантії правил судочинства і прав учасників процесу, культуру спілкування, рівень неупередженості, рівень задоволення його поведінкою присутніх, зауваження щодо ведення процесу, інші відомості. «Заповнена анкета незалежного оцінювання роботи судді в засіданні може бути включена до суддівського досьє», — наголошується в законі.

За матеріалами «Закон і Бізнес»