Нові рішення Верховного Суду України

Оприлюднена правова позиція про наслідки юридичних дій щодо земельної ділянки, не передбачених довіреністю і заборонених законодавством

При розгляді справи № 6-209цс14, ВСУ погодився з висновками судів нижчих інстанцій: оскільки розпорядження РДА від 29 березня 2005 року про зміну цільового призначення земельної ділянки прийнято з порушенням ст. 20 Земельного кодексу та пункту 2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (без заяви власника земельної ділянки, повірений не уповноважував на вчинення таких дій), воно є недійсним, а отже є недійсним і держакт на право приватної власності на земельну ділянку від 16 липня 2005 року, виданий на підставі недійсного рішення. У зв'язку зі скасуванням рішення органу місцевого самоврядування про зміну цільового призначення земельної ділянки та державного акта вважається, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу земельна ділянка мала цільове призначення для ведення товарного сільгоспвиробництва і 18 серпня 2005 на його відчуження діяв мораторій, що є порушенням частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу, і відповідно до ст. 215 ЦК є підставою для визнання такого правочину недійсним. Оскільки відчуження земельної ділянки відбулося всупереч волі власника, то ця земельна ділянка підлягає поверненню власнику від набувача відповідно до положень ст. 388 ЦК.

Третейське застереження у кредитному договорі, укладеному після 12 березня 2011 року, - недійсний

Розглянувши справу № 6-64цс15 про визнання недійсним умови кредитного договору, ВСУ роз'яснив, що на момент його укладення (15 листопада 2011 року) Закон «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Тому третейське застереження в кредитному договорі між фізичною особою (споживачем) і банком була укладена в порушення вимог пункту 14 частини 1 ст. 6 Закону «Про третейські суди», і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним.

Банк зобов'язаний повернути гроші, зняті за допомогою ПІН-коду без відома власника

Розглянувши справу № 6-71цс15 про стягнення коштів, які були зняті з платіжної картки позивача за кордоном під час його перебування в Україні, про що він дізнався з SMS-повідомлень, ВСУ роз'яснив, що ні встановивши обставин, які безперечно доводять, що користувач своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дозволяє ініціювати платіжні операції, не можна робити висновок про винність позивача на підставі цивільно-правової відповідальності.

Роз'яснено кваліфікація обманного заволодіння грошима для дачі хабара

При розгляді справи № 5-3кс15 ВСУ роз'яснив, що у випадку, коли завдяки обману винний викликає бажання у особи вчинити кримінально-протиправне діяння, вчинення якого вона вважає для себе в даній ситуації вигідним, то його діяння необхідно розглядати в аспекті положень інституту співучасті. Якщо винний отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі в якості хабара (неправомірна вигода), маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене слід розцінювати як шахрайство і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 Кримінального кодексу. Однак, якщо при цьому винний сам схилив хабародавця до передачі йому цінностей, його дії належить також кваліфікувати як підбурювання до закінченого замаху на дачу неправомірної вигоди (хабара), тобто ще за частиною 4 ст. 27, частини 2 ст. 15 і відповідною частиною ст. 369 КК.

Підтверджено позицію про дію іпотеки при скасуванні рішення суду про її недійсності

Розглянувши справу № 6-63цс15, ВСУ вказав, що в разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в реєстрі, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек. Ця позиція аналогічна висловленій у справі № 6-53цс15, але суперечить сформуліроованій у справі № 6-201цс14.

За матеріалами "ЮрЛіга"