Яким заходам забезпечення кримінального провадження віддають перевагу правоохоронці

За даними одеських суддів, найбільш поширеними заходами забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів, а також тримання під вартою. Накладення грошового стягнення та тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом є не такими «популярними».

Показники роботи

У Київському районному суді м.Одеси узагальнили судову практику розгляду слідчими суддями клопотань слідчих та прокурорів про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Документ є збіркою статистичних даних, що, як уважає автор, реально відображають тенденцію до імплементації зазначеного інституту в Кримінальному процесуальному кодексі. Наведені цифри дозволяють скласти уявлення про те, які із заходів забезпечення кримінального провадження найчастіше застосовують правоохоронці, а які є менш «популярними».

Так, за минулий рік слідчі судді розглянули 1809 клопотань слідчих та прокурорів, з яких:

• про обрання запобіжного заходу, його продовження і надання дозволу на затримання — 451 (відмовлено в задоволенні — 103);

• щодо обрання тримання під вартою — 194 (відмовлено в задоволенні —
59);

• про продовження строку тримання під вартою — 20 (відмов немає);

• обрання застави — 31 (відмовлено в задоволенні — 15), із них про продов­ження строку застави — 4;

• обрання домашнього арешту — 65 (відмовлено щодо 14 осіб), із них про продовження строку домашнього арешту — 3 (відмовлено щодо 1 особи);

• обрання особистого зобов’язання — 88 (відмовлено щодо 9 осіб);

• передання неповнолітньої особи під нагляд батьків — 2;

• надання дозволу на затримання — 52 (відмовлено щодо 2 осіб);

• щодо приводу підозрюваного, свідка — 25 (відмовлено у 9 випадках);

• щодо накладення грошового стягнення на свідка (підозрюваного) — 8 (відмовлено щодо 5 осіб).

Також розглянуті як певні заходи забезпечення кримінального провадження відповідні клопотання слідчих чи прокурорів:

• про тимчасовий доступ до речей і документів — 1011 (відмов —92);

• про проведення обшуку — 128 (відмов — 37);

• про арешт майна — 118 (відмов — 35);

• про поміщення в стаціонар на судово-психіатричну експертизу — 8;

• про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень — 8 (відмов — 2);

• про тимчасове обмеження користування спецправом (правом керування ТЗ) — 19 (відмов — 2);

• про відсторонення від посади — 2 (відмов — 2);

• щодо проведення допиту потерпілого (свідка), підозрюваного в судовому засіданні — 5 (відмов — 3);

• про примусове відібрання біологічних зразків крові та слини — 7 (відмов — 2);

• про залучення експертів для проведення судових експертиз — 2.

Загалом з-поміж розглянутих слідчими суддями клопотань відмовлено в їх задоволенні у 298 випадках.

Від найменшого до найбільшого

Серед клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження незначною є кількість клопотань про відсторонення особи від посади відповідно до ст.154 КПК (за 2014 рік розглянуто тільки 2 такі клопотання, і в обох випадках відмовлено в їх задоволенні).

Часто-густо в судовій практиці застосовується привід, передбачений ст.140 КПК. Торік розглянуто 25 клопотань про здійснення приводу під час досудового розслідування (відмовлено в 9 випадках).

Така сама динаміка спостерігається і щодо клопотань про накладення грошового стягнення. Тому торік відповідно до ст.144 КПК у провадженні райсуду перебувало тільки 8 таких клопотань, з яких 3 задоволено, 11 скасовано в порядку ч.3 ст.147 КПК. Найменшу кількість серед клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження становлять клопотання про тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом відповідно до ст.148 КПК. Так, за 2014 рік у провадженні слідчих суддів перебувало 19 таких клопотань, розглянуто — 19, з них задоволено — 17, відмовлено в задоволенні — 2.

Найбільшу кількість серед клопотань про застосування запобіжних заходів становлять клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ст.183 КПК) — 194 (відмовлено в задоволенні — 59). Продовжено строк тримання під вартою у 20 клопотаннях.

У провадженні суду торік перебувала значна кількість клопотань про застосування особистого зобов’язання (розглянуто — 88, відмовлено щодо 9 осіб). Досить поширеним є застосування такого запобіжного заходу, як домашній арешт, передбачений ст.181 КПК. У провадженні суду перебувало 65 таких клопотань, при цьому в задоволенні 14 відмовлено, 3 стосувалися продовження строку домашнього ареш^­ту, в задоволенні 1 відмовлено.

Найменше у 2014 році застосовувався запобіжний захід у вигляді застави (ст.182 КПК). У провадженні перебувало 31 клопотання (відмов — 15), із них про продовження строку застави — 4 (відмов не було).

Статистичні дані за період з 20.11.2012 до 1.01.2015, а також за 2014 рік дають підстави констатувати, що найпоширенішим заходом забезпечення кримінального провадження залишається тимчасовий доступ до речей і документів, а також тримання під вартою. Водночас незначною є кількість розглянутих клопотань про особисту поруку, накладення грошового стягнення та тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом.

Підстави та помилки

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчі судді згідно з вимогам КПК визначали:

• існування обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

• потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права й свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора;

• виконання завдання, вказаного в клопотанні слідчого чи прокурора.

При цьому враховувалося, що обов’язок доведення існування таких обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням. Саме ж клопотання має бути належним чином обгрунтованим.

Проте часто необгрунтованими є не тільки клопотання слідчих, прокурорів, а й ухвали слідчих суддів як про задоволення, так і про відмову в задоволенні клопотань. У таких ухвалах слідчі судді на підставі клопотань слідчих зазначають, що особа, котра звернулась із відповідним клопотанням, довела існування всіх передбачених законом підстав, необхідних для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, але належним чином не мотивують їх фактичними обставинами. Це характерно й для ухвал про відмову в задоволенні клопотань, коли вказується лише про необгрунтованість відповідного клопотання.

Крім того, у випадках, коли КПК не регулює або неоднозначно регулює питання кримінального провадження, трапляється неоднакове застосування законодавства при їх вирішенні. Тож слід ураховувати, що кожен з інститутів, закріплених у кодексі, несе в собі певну мету, яка відрізняє його від іншого інституту цієї галузі права.

За матеріалами видання "Закон і Бізнес"