Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На виконання листа Апеляційного суду Херсонської області від 11.10.2017 року вих. №01-3/46/2017 проведено аналіз судової практики розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 1551, ч. 1,3,4 ст. 156 та ст. 164 КУпАП, розглянутих Великоолександрівським районним судом Херсонської області за 2017 р., з метою узагальнення практики застосування законодавства, щодо адміністративних правопорушень в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності.
За період 2017 року на розгляді Великоолександрівського районного суду Херсонської області перебувала лише 1 справа про адміністративне правопорушення за ст. 164 КУпАП. Тобто, динаміка, у порівнянні з двома попередніми періодами, виражається в надходженні у 2017 році в провадження суду єдиної справи вказаної категорії у порівнянні з попереднім роком.
Матеріали про зазначене адміністративне правопорушення надійшли до суду 19.09.2017 року. Під час судового розгляду цих матеріалів помилок або проблемних питань у суду не виникало.
Так, згідно матеріалів справи про зазначене адміністративне правопорушення, 07.09.2017 року в смт. Велика Олександрівка Херсонської області було складено протокол № 116 про адміністративне правопорушення в якому вказано, що фізична особа-підприємець громадянин К. вчинив правопорушення, передбачене ст. 164 КУпАП та ст. 23 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» № 1602-VII від 22.07.2014 року, а саме здійснював виробництво молочної продукції без одержання експлуатаційного дозволу.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано письмові пояснення громадянина К. від 07.09.2017 року, згідно яких він вказав на те, що в кінці травня 2017 року вирішив випробувати обладнання для виробництва молочної продукції. За отриманням дозвільних документів планував звернутися після остаточного налагодження виробничої лінії продукції.
Згідно листа начальника Великоолександрівського районного управління Держпродспоживслужби у Великоолександрівському районі від 09.08.2017 року № 05-15/573 встановлено, що протягом 2016-2017 років на території Великоолександрівського району за отриманням дозволу на переробку молока та виготовлення молочної продукції ніхто не звертався.
Однак, всебічно дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність закрити провадження, у зв’язку з відсутністю у діях громадянина К. складу правопорушення.
Так, зазначений у протоколі факт виготовлення громадянином К. молочної продукції без одержання експлуатаційного дозволу, суд визнав як доведений.
Проте, під час вирішення справи по суті, суд також звернув увагу на те, що ч.1 ст.164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями. Згідно ст.42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт виготовлення продукції на реалізацію, а також систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
У той же час у протоколі № 116 від 07.09.2017 року при викладенні обставин вчинення правопорушення не зазначено про те, що громадянин К. здійснював саме господарську діяльність та не вказано період, протягом якого він займався такою діяльністю, що виходячи з диспозиції ч.1 ст. 164 КУпАП є обв’язкою умовою для притягнення винної особи до відповідальності. Такі істотні обставини події мають бути зазначені саме в протоколі про адміністративне правопорушення, який в свою чергу має містити всі елементи складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголосив, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого відповідною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше, під «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розуміти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв’язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У прийнятому рішенні по справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, порушивши цим ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов’язковими до виконання державною Україна.
З огляду не викладене, наявні в матеріалах справи Акти перевірки дотримання вимог законодавства у галузі ветеринарної медицини складені у 2014 році не могли мати для справи доказового значення з приводу здійснення громадянином К. господарської діяльності у 2017 році, адже як зазначено вище, відповідна інформація має бути відображена саме в протоколі, а належні докази повинні підтверджувати здійснення такої господарської діяльності в певний період часу, відомості щодо якого у справі відсутні.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що обставини, викладені в протоколі № 116 від 07.09.2017 року не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. При тому, не маючи права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, судом було прийняте рішення закрити провадження у справі відповідно до ст.247 п.1, ст.284 ч.1 п.3 КУпАП, у зв’язку з відсутністю в діях громадянина К. складу адміністративного правопорушення.
У зв’язку з тим, що за вказаний період в провадженні суду була лише одна справа щодо адміністративних правопорушень в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності, а також у зв’язку з тим, що під час її розгляду спірних питань не виникало, висвітлити в даному аналітичному узагальненні проблемні питання правозастосовного характеру під час розгляду справ даної категорії, немає можливості.
Заступник керівника
апарату суду
Волокітін А.О.
_03_03.png)
