Електронні докази — крок в сучасний світ

Розвиток інформаційних технологій (поява електронної валюти Bitcoin, розвиток віртуальної інфраструктури), активне використання електронних засобів комунікації обумовлюють зміни в усіх сферах суспільних взаємовідносин — від подання податкової звітності до оплати товарів та послуг. Судочинство в Україні також зазнає змін під впливом динамічного розвитку інформаційних технологій.

Все більшого значення набуває нова форма існування інформації — електронна. Водночас порядок використання такої інформації при здійсненні судівництва потребує відповідного законодавчого врегулювання. В українському законодавстві тільки поняття «електронний документ» було закріплено з прийняттям Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року №851-IV та «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 року №852-IV.

У Кодексі адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року, в редакції, що діє на цей час, електронні документи віднесені до письмових доказів (ст. 79). В проекті нового Кодексу законодавець зважив на актуальність такого виду доказу та виділив його в окремий вид доказів — електронні докази. У ст. 99 проекту КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах та ін.), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в т.ч. в мережі Інтернет).

Характерними ознаками електронних доказів, на нашу думку, є:

1) існування у нематеріальному вигляді;

2) неможливість безпосереднього сприйняття інформації, що обумовлює необхідність використання технічних та програмних засобів для одержання відомостей;

3) наявність технічного носія інформації;

4) можливість копіювання або переміщення на інший носій без втрати своїх характеристик;

5) особливий статус «оригіналу», який може існувати в декількох місцях.

Електронні засоби доказування — це передбачені законом процесуальні форми текстової, звукової та візуальної інформації, яка створена та збережена за допомогою технічних та програмних засобів. Отже, до електронних доказів відносяться не лише електронні документи, а й відомості, отримані в мережі Інтернет, аудіо- та відеозаписи, електронні поштові повідомлення.

Подача електронних доказів. За проектом нового Кодексу учасники справи зобов’язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховуючи докази. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Проект КАС України врегульовує порядок огляду електронних доказів.

Так, згідно положень ст. 81 проекту КАС, письмові, речові і електронні докази, які не можна доставити в суд, оглядаються за їх місцезнаходженням. В порядку, визначеному цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

1) електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

2) під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

3) особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

В умовах цифрової епохи та швидкого розвитку сучасного світу адміністративне судочинство не може собі дозволити не відповідати реаліям часу, тому в найкоротшій термін наше законодавство повинно відреагувати на виклики реальності цифрового часу, розвиваючись разом зі світом.

За матеріалами "Судово-юридичної газети"