Розширення способів судового захисту відповідно до проектів ГПК, ЦПК та КАС

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Одним з концептуальних положень проектів нових процесуальних кодексів (законопроект №6232) є надання суду права у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Ця новела закріплена у ч. 2 ст. 5 нової редакції ГПК, ч. 2 ст. 5 нової редакції ЦПК та ч. 2 статі нової редакції КАСУ.

При цьому положення нових ГПК та ЦПК передбачають, що суд може скористатися таким правом відповідно до викладеної в позові вимоги особи, яка звертається до суду, в той час як проект КАС передбачає, що суд сам обирає такий спосіб.

Крім запровадження загальних норм, які стосуються способів захисту, проекти кодексів також доповнені новелами, які значно розшиють можливості судового захисту, якими можуть користуватись сторони.

Так, зокрема, у ГПК передбачені положення, які дозволяють використовувати показання свідків як джерело доказів.

Відповідно до ст. 88 проекту ГПК, показання свідка — це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. Слід звернути увагу на те, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Проект ГПК також передбачає, яким чином мають бути оформлені показання. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Новелою ГПК також є і можливість письмового опитування учасників справи в якості свідків. Ст. 91 проекту ГПК передбачено, що учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї десять запитань іншому учаснику справи про обставини, які мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

Слід звернути увагу, що на запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповідь надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Тобто, на думку автора, повноваження щодо надання відповідей на питання іншого учасника справи повинні бути окремо зазначені в дорученні.

Зазнали змін і положення про проведення експертиз. Так, проектами всіх трьох кодексів (ст. 102 ГПК, ст. 107 ЦПК та ст. 104 КАС) передбачена можливість проведення експертизи не тільки на підставі ухвали суду, а й на замовлення учасників справи. Зокрема, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлений для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті ж права і обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Новелою, що викликає багато дискусій, є запровадження в проектах трьох кодексів можливості залучення експерта з питань права. Так, проектами кодексів (ст. 71 ГПК, ст. 74 ЦПК та ст. 69 КАС) передбачено, що як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.

З цього приводу слід зазначити, що залучення експертів з окремих питань права є усталеною практикою у судах багатьох зарубіжних країн. Багато українських юристів також викликалися в суди іноземних країн для надання таких висновків, наприклад, з питань українського законодавства. На думку автора, така норма лише розширить можливості захисту та буде сприяти більш ефективному судочинству.

Слід звернути увагу, що за проектами нових кодексів висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.

Проекти кодексів також запроваджують можливість застосування заходів процесуального примусу у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин. Проекти ГПК та КАС встановлюють, що у разі неподання учасником справи (суб'єктом владних повноважень) витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин, суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем — залишити позовну заяву без розгляду. Проект ЦПК ще й посилює цю норму положенням про те, що притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.

Зручною для захисту є новела, передбачена в ст. 83 ГПК, ст. 86 ЦПК та ст. 81 КАС щодо огляду доказів за їх місцезнаходженням. Так, письмові, речові і електронні докази, які не можна доставити в суд, оглядаються за їх місцезнаходженням. Суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд учасників справи. Неявка цих осіб не перешкоджає огляду речових доказів (ст. 84 ГПК, ст. 87 ЦПК та ст. 82 КАС)

Пришвидшенню розгляду справ може сприяти і можливість надання судом доручень щодо збирання доказів (ст. 85 ГПК, ст. 88 ЦПК та ст. 83 КАС).

Так, суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, в разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції може доручити відповідному суду вчинити певні процесуальні дії.

За матеріалами "Судово-юридичної газети"